Покликання  дружини священника – особливе

Життя  живої парафіяльної спільноти у великій мірі залежить від її очільника – отця-пароха. Однак дуже часто можна почути вислів, що добра дружина священника – це сімдесят відсотків його пасторального успіху. Назагал виглядає, що добродійки, окрім особливо активних, перебувають у тіні.

[temphc-start on=”2022-01-31″ at=”17:54″ countdown=”true” color=”orange” message=”Матеріал на даний момент недоступний.”]

У  Христовій Церкві є різні дари і кожний з них даний на її розбудову. Даром для Церкви є, коли хтось залишив усе, і неподіленим серцем повністю посвятив себе на службу Господеві. Даром для Церкви є також одружений священник, такий стан є традицією східних Церков. Він, на перший погляд, має поділене серце, адже як пише св. апостол Павло: «Хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, і він поділений» (1Кор. 7,33). Поділений, бо має любити і служити Церкві, і одночасно любити і підтримувати дружину та дітей. Проте цей поділ серця священника доповнюється другою його половиною… його дружиною, яка стає помічницею у служінні Церкві. Як священник через ієрейське свячення, стає батьком для парафіян, його дружина – мамою, адже через Таїнство Подружжя вона бере участь у його священстві та служінні. Священник покликаний свідчити про Божу батьківську любов, а їмость – про материнську. І тим самим священнича родина покликана стати зразком для інших родин.

Саме  слово «їмость», яким у нас називають дружину священника, означає «її милість», тобто це особа, яка є «мила, добра і чинить милосердя». Є ще також звернення «пані добродійка» – та, що чинить добро.

Аби  унаочнити місце, роль та служіння дружин священників, у Тернопільсько-Зборівській архиєпархії створили спільноту «Витанія», а нещодавно було утворено її деканальні осередки.

Про  служіння їмості у Церкві, спільноту та сучасні виклики говоримо з координаторками «Витанії» Марією Січкарик, Ольгою Порохонько, Василиною Вороною та Тетяною Дармограй.

– Як у сучасному світі допомогти дружинам священників осмислити свій статус та особливість свого покликання?

– У цьому випадку поняття «статус» звучить як пережиток, а правдивому покликанню потрібно надати правильного значення. Покликання дружини священника є особливим через те, що, з одного боку, воно переплітається зі служінням її чоловіка, а з іншого – є самодостатнім. Зрозуміти і прийняти цей стан зможемо лише тоді, коли серце буде справді готовим на Божу благодать, необхідну для життя і служіння.

– У людей високий рівень очікування стосовно дружин священників. Ви, вочевидь, відчуваєте на собі певне стереотипне мислення. Як вдається це перемагати? 

– Найбільше стереотипів, пов’язаних  з образом жінки священника, сформовані стосовно її зовнішнього вигляду, поведінки, роботи, дітей. Здавна так повелося, що їмості не працювали, а займалися вихованням дітей та парафіяльним служінням. У сучасному світі ми, жінки священників, маємо можливість працювати на різних посадах та займатися суспільною діяльністю. Як і кожна жінка, намагаємося гарно виглядати, стежити за новинками моди та просто крокувати в ногу з часом. Ці погляди не завжди знаходять розуміння в оточуючих, особливо у літніх людей.

Ще  одним стереотипом є те, що діти священників обов’язково  (якщо це хлопці) мають іти стежками свого батька, тобто в майбутньому стати священником. Таке твердження автоматично позбавляє наших дітей вибору, котрий мають інші.

– Які виклики найчастіше постають перед Вами?

– Життєві виклики присутні у багатьох ситуаціях і навіть у повсякденних проблемах. Найчастіші – це виклик вибору (йти на певну зустріч чи ні), місця праці, середовища, кола спілкування… і цей ряд ще можна продовжити. Ми завжди під прицілом суспільства…

– Окресліть напрями можливих видів діяльності дружин священників у лоні Церкви.

– Найважливіша діяльність – підтримка та розуміння свого чоловіка-священника.

Їмость  може провадити на парафії катехизмові гуртки, молитовні спільноти, братства, вести хор (якщо є освіта та потрібні навики), а також, у міру своїх можливостей, долучатися до парафіяльного життя.

– З якою метою засновано спільноту «Витанія?

– Метою створення спільноти є спільна молитва, саморозвиток та праця на славу Божу. Ідея її заснування зародилась уже давно, але на все свій час і Божий провід. Неодноразово архиєпископ і митрополит Василій Семенюк висловлював побажання щодо зібрання їмостей для спільного духовного зростання. Власне з його благословення 6 лютого 2021 року Божого відбулося перше зібрання спільноти.

– На чому зосереджена діяльність спільноти?

– На зібрання ми запрошуємо не тільки духовних осіб, а й лікарів, поетів, психологів, творчих людей, від яких можемо почерпнути те, в чому відчуваємо потребу. Адже кожна жінка священника має бути добрим психологом, порадником, творчим наставником і загалом багатогранною особистістю. До нас інколи звертаються парафіяни з різними запитаннями, з потребою допомогти, порадити, підказати і тому потрібно тонко відчувати їхні потреби та вміло дати відповідь-пораду.

Ми  також провадимо благодійну діяльність, зокрема спільнота вибрала опіку над священничими сім’ями, котрі втратили батька. Зараз опікуємося сім’єю  покійного отця Володимира Демчука. На жаль, у нас немає великих коштів для суттєвої фінансової підтримки, але допомагаємо тим, чим можемо.

– Як часто Ви збираєтеся і у якому форматі відбувається спілкування?

– Зібрання спільноти відбувається у кожну третю суботу місяця у храмі Архистратига Михаїла. Зустрічі розпочинаються і закінчуються спільною молитвою. Особливим форматом зустрічей є паломницькі поїздки спільноти, психологічні тренінги, біблійне коло та поетичні вечори.

Спільнота  має молитовне правило – це один десяток з вервиці у нашому наміренні та особистих наміреннях членкинь спільноти.

– Чи маєте уже якісь конкретні результати?

– Як уже було зазначено, пріоритетним напрямком діяльності ми обрали опіку над священничими сім’ями  і провели доброчинну акцію «Школярик». Фінансово підтримали важкохвору обновлянку Оксану Мудру.

На  одній із зустрічей мали презентацію книги брата-семінариста Андрія Волянюка «Пошепки», адже для нас також важливо підтримувати обдарованих молодих людей, майбутніх священників.

– Як відбуватиметься координація роботи спільнот у деканатах?

– Кожна новостворена спільнота їмостей функціонує та координується самостійно. Нас об’єднує  кілька чинників: спільне покликання, служіння та молитва.

– Це суто «вузькопрофесійна» діяльність, чи активні мирянки можуть долучитися до неї?

– Наша спільнота створена для вузького кола жінок, об’єднаних  одним словом – їмость. Жінки, котрі зустрічаються з подібними викликами і мають однакове служіння, зможуть одна одну розрадити і вислухати, скерувати у правильне русло, поділитися навзаєм своїми досягненнями, радістю, переживаннями.

– Чи є у спільноти якісь потреби?

– Ми, як і кожна християнська спільнота, потребуємо духовної підтримки і проводу. Нашим духівником є отець Йосафат Савран, а отець Ігор Махніцький провадить для спільноти біблійне коло.

– Є чимало дівчат, які прагнуть вийти заміж за семінариста, щоб Ви могли порадити їм?

– Священниче життя, в розумінні дівчат, часто повите таємницею, романтикою і очікуваннями, які не справджуються. Таланти священника не спрямовані на задоволення особистих потреб, честолюбство чи статки. Його покликання – дбати про дітей Божих, а це – жертовність. І таке служіння торкнеться усієї його сім’ї.

Інколи  за успішною жінкою священника ми не бачимо тих труднощів та випробувань, з якими вона стикається у повсякденному житі, адже має бути як доброю фахівчинею у своїй царині, так і доброю дружиною, мамою та прикладом для всієї парафії. Часто дівчат манить «статус» жінка-священника, але коли зустрічаються віч-на-віч з викликами священничого життя, то виявляються цілком до того не готові. Тому для дівчат, котрі мріють стати дружинами священників, маємо одну пораду – молитися у своєму наміренні, а Бог знає, що для вас краще і неодмінно вислухає ваші прохання. Адже дружина священника покликана не лише підтримувати свого чоловіка у його душпастирстві, але й доповнювати його служіння власними, Богом даними дарами, які відрізняються від талантів її чоловіка, і найбільшим з яких є материнська харизма.

– Щиро дякую за розмову і нехай Господь благословляє Вас на цій дорозі.

[/temphc-start]