У різдвяний час здебільшого усі гуртуються біля родинного вогнища, збагачуючись духовно спільною молитвою, теплом взаємин, даруючи любов і переживаючи радість приходу Сина Божого у світ. Разом з тим, чимало родин, у тому числі християнських, постали перед різними загрозами та викликами сучасного світу. А він, з одного боку, позначений спробою віднайдення ідентичності, з іншого – економічною кризою, а водночас і спробою побудови суспільних відносин на іншій ціннісній парадигмі аніж та, яку нав’язували кілька десятиліть тому. Таке становище свідчить про глибоку кризу та велику нагоду. І в цій кризі й нагоді перебуває українська родина, яка шукає себе, своїх цілей та засобів їх досягнення.
Святий Іван Павло ІІ свого часу говорив: «Сім’я є таїнством, яке закорінене у подружжі. Це велике світло для всього світу. У темряві теперішньої ночі для життя світу потрібно наново пролити світло таїнства сім’ї у своїй первинній правді, оскільки «майбутнє світу залежить від сім’ї».
Родина за своєю внутрішньою природою є «дорогою Церкви, яка розпізнає у ній суттєвий і незамінний елемент Божого промислу щодо людства. Хто сприяє сім’ї, сприяє розвиткові людини; хто атакує сім’ю, атакує людину. Навколо родини і навколо життя розгортається сьогодні найголовніший виклик, який зачіпає саму гідність людини».
Саме про християнські подружжя та виклики, які постали перед сучасними родинами, наша розмова з духівником спільноти «Подружні зустрічі» о. Андрієм Пиптиком.
[temphc-start on=”2022-03-01″ at=”17:54″ countdown=”true” color=”orange” message=”Матеріал на даний момент недоступний.”]
ПРО РЕЦЕПТ ЩАСЛИВОГО ПОДРУЖЖЯ
– Отче Андрію, передусім розкажіть про себе…
– Я народився у селі Вільшаник Львівської області. Від маленького був навчений молитися і брати участь у Святій Літургії. Великий вплив на моє життя мали батьки, а особливо прабабуся Параскевія. Своїм скромним життям вони уміли показати любов Божу у людському обличчі. Ніколи не забуду прабабусиних ранішніх і вечірніх молитов, приготування до недільної Літургії, її любов до дітей, повагу до священників.
– Які цінності були найважливіші для Ваших батьків, наприклад, щодо виховання дітей, чи у їхніх взаєминах, і що Ви запозичили чи вдосконалили у власній сім’ї?
– Найбільшу цінність, яку я виніс із свого дому, це – любов і відповідальність за сім’ю. Мама часто мене хвалила, навіть не пам’ятаю, чи вона коли-небудь мене критикувала.
– Що вважаєте найбільшою цінністю Вашої родини?
– Передусім, це довіра до Бога. Повага, єдність, взаєморозуміння і любов ніколи не втрачають своєї актуальності. Вміння прощати одне одному, приймати і розуміти недосконалості один одного.
– Чи є у Вас рецепт щасливого подружжя?
– Дуже важливо задовольняти не стільки свої потреби, як потреби подруга.
Щоби подружнє життя було щасливим, потрібно кожного дня запитувати себе: «Що я можу для цього зробити?» А також цікавитися потребами один одного. Не боятися запитати: «Що ти хочеш, аби я для тебе сьогодні зробив/зробила?».
Важливо навчитися жити з реальною людиною, а не нашими мріями. Приймати і любити її такою як вона є.
СУЧАСНІ ВИКЛИКИ РОДИН
– Ви є багатолітнім духівником тернопільської спільноти «Подружні зустрічі», а віднедавна і всеукраїнської. Розкажіть про її мету і діяльність. Які плоди для Вашої родини дала ця спільнота?
– Нашою головною метою є ведення діалогу між чоловіком і дружиною в дусі правдивої Божої любові. Головні принципи такого діалогу є: слухати, перш ніж говорити; ділитися, а не дискутувати; розуміти, а не осуджувати.
Проводяться реколекції за спеціальною програмою. Видані спеціальні методичні матеріали, опрацьовано Правила проведення реколекцій і Статут Міжнародного руху «Подружні зустрічі».
Ведуть реколекції священник і аніматори (3-4 подружні пари), які побували на таких реколекціях і спеціально підготовлені.
Закриті реколекції відбуваються від вечора п’ятниці до неділі (після обіду), трохи більше сорока годин.
Особисто мені перебування на реколекціях допомагає зрозуміти потреби і почуття своєї дружини та дітей.
– Як координуватимете діяльність міжєпархіальних спільнот і хто допомагатиме Вам у цьому?
– Це є мирянська спільнота, яка має свої статут і управління. Завдання священника полягає у духовному супроводі. Кожен осередок має своїх священників та аніматорів.
– Яким чином можна приєднатися до спільноти «Подружні зустрічі»?
– До участі запрошуються обов’язково разом чоловік і дружина. Немає жодних обмежень чи особливостей.
– У сучасному світі йде «війна»: за сім’ю, за гідність людини, за Церкву. Нам прагнуть нав’язати чужі і незрозумілі ідеології, які не мають нічого спільного з наукою Церкви про Таїнство Подружжя, про гідність людини з моменту зачаття до природньої смерті. Як протистояти цьому?
– На мою думку, людину важко переконати словами, доктринами. Люди мають побачити, що ми щасливі у своїх переконаннях, цінностях. Нашим завданням є бути щасливими у своїй вірі. Я думаю, що то є той вогонь, який може запалити інших.
– Соціальні зміни, розвиток технологій, міграційні процеси та війни стрімко змінюють сучасне суспільство. Ці тенденції стають нелегким випробуванням для родин, тому постає питання покликання сім’ї і подружжя сьогодні. Від фахівців лунають заклики, що потрібно шукати та формувати «нову мову», якою слід звертатися до подруж XXІ ст. Якою вона має бути у Церкві?
– Відповім дуже коротко: мова діалогу, який побудований на двох заповідях любові.
ХРИСТИЯНСЬКА СІМ’Я
– Що є первинним змістом подружнього життя?
– Первинним змістом є любов, вірність і єдність, які досягаються завдяки спільній молитві, читанню Святого Письма, сповіді і Євхаристії.
– Критики називають християнську сім’ю не інакше, як архаїчним витвором, переобтяженим різними релігійними обмеженнями і заборонами, вказуючи на відірваність останньої від реального життя, тому багато молоді ведеться на це. Як християнам протистояти цьому?
– Цей спосіб мислення нав’язаний нам суспільством, яке відділене від Церкви. Головним протистоянням є живі свідчення віруючих людей.
– З якими очікуваннями та мотивами до Вас приходять молоді подружні пари?
– Приходять не тільки молоді пари. Коли людина приходить – це є добрим знаком і свідчить про бажання змін у своєму житті. Тоді вона відкривається на можливість почути правду. Є два бажання учасників:
– змінити свого чоловіка/дружину;
– змінити самого себе.
Як правило, після наших реколекцій приходить усвідомлення того, що змінюватися потрібно самому.
– Останнім часом в українському суспільстві зросла кількість розлучень. На жаль, все частіше молоді люди не витримують випробувань спільним життям і розривають сімейні узи. Чого, на Вашу думку, не вистачає їм для створення міцного шлюбу?
– Якщо йде мова про християнський шлюб, то бракує віри в Таїнство шлюбу та бажання чинити волю Божу. Причиною всіх негараздів є егоїзм людини. Не все має крутитися навколо нашого «Я», навпаки, наше «Я» має крутитися навколо Божої волі.
– Чи були у Вашій вже не малій душпастирській практиці випадки, коли все ж таки вдалося врятувати сім’ю, зберегти шлюб, і сьогодні ця сім’я проживає щасливо?
– Таких випадків є багато, але це заслуга тих людей, які виявили своє бажання для збереження сім’ї і готовність щоденно працювати над собою та вчитися правдивого діалогу у дусі правди і любові.
– Чи є у Вас міркування щодо того, як готувати молодь до відповідального подружжя, а родини зміцнювати у християнській вірі?
– На мою думку, найкращим приготуванням є приклад досвідчених батьків або подружньої пари, яка може поділитися досвідом свого життя. Дуже добре також коли людина змалку є при церкві, бере участь у церковних спільнотах, а родина плекає християнські цінності. Але все залежить від особистого бажання кожної людини вибирати Бога і жити з ним.
[/temphc-start]
