Диво з мандариновим настроєм

Часто кажуть, що в сьогоднішньому нашому житті так мало дива. А я пригадую, як приходило воно у дитинстві, яким було на смак. Не лише шоколадно­мандариновим, а й сніжно­морозним, з ясними зорями за вікном, у рідній оселі, наповненій теплом, якого так сьогодні мені бракує.

Теплом кафельної грубки, паленої дровами, ніжними обіймами батьків, дбайливістю дідуся і бабусі і… таємничим приходом святого Миколая, якого ми з братом скільки б не намагалися, все одно ніколи не те, що не спіймали за руку, але й не побачили. Проте він приходив. І, напевно, на відміну від сьогоднішніх дітей, які мріють про гаджети та скейтборди, подарунки від Миколая, незалежно від вартості, були бажаними та очікуваними. Благо, тоді у моєму класі не було насмішок з приводу вартості або ж вишуканості забавок.

Часи міняються, а цінності нівелюються. Сьогодні навіть малюк, який ледве зіп’явся на ноги, вимагає недосяжного, а що ж тоді говорити про дорослих. Однак, якщо немає відчуття дива, якоїсь таємничості, доторку до божественності у вашому серці, зрештою, коли немає віри, то найдорожчий чи найекзотичніший дарунок не принесе ні радості, ні задоволення.

Недоречно лише обвести 19 грудня кружечком у календарі або проводити цей день за інерцією, як роблять інші, даруючи близьким та друзям «милі дрібнички», а оглянутися навколо. Бо в сьогоднішньому, застрашеному і зболеному світі стільки місця для маленьких, але світлих і комусь вкрай необхідних вчинків. Не треба включати пошукову систему Google, аби знайти кому мило посміхнутися, сказати добре слово, підтримати, купити буханець хліба чи ліки. Це й буде для когось таким очікуваним і дорогим дивом, а ви відчуєте неймовірну ейфорію задоволення, бо станете немовби самим Миколаєм і збагнете, що дарувати подарунки завжди приємніше, ніж отримувати.

Безглуздо з дня на день чекати дива, треба діяти. Бо диво – це не лише цукерки та мандаринки, які лежать під подушкою. Диво – вміння приймати та дарувати любов, дивуватися новому, радіти дрібницям, дякувати Богові, що здоровий. Диво бачити веселі очі мами і теплі обійми тата, щирий потиск руки друга, з яким ділишся найменшим – пів мандаринки собі, а пів товаришеві.

А як же тоді святий Миколай, – запитаєте ви? А добрий чудотворець є прикладом цього справжнього дива; прикладом щирої безмежної любові, яка руками матері, брата, подруги кладе під подушку пахучі мандаринки…