Будьмо вільні у своєму виборі
Про щастя написано вже багато. У кожного воно своє, і кожен шукає його по-своєму, і не завжди там, де його можна знайти. Якщо б вас зараз запитати: «Ви – щасливі?» Що б ви відповіли. «В чому полягає ваше щастя?»
«Щастя — це твій розумовий настрій. Однаковим зусиллям ти можеш зробити себе або нещасним, або щасливим. Франческа Рейглер, психолог
Звичайно, багато людей на основі певних критеріїв уважають себе щасливими. І це закономірно, адже, мабуть, немає людини, яка б не хотіла бути здоровою, мати сім’ю, дітей, гарну професію, добре оплачувану працю… Хоча, звісно, кожен із нас посвоєму трактує це поняття. Будьяка людина має право на вибір, на власне розуміння і сприйняття щастя. А тепер спробуємо з’ясувати: що ж всетаки означає цей термін? Яке його філософське, духовне наповнення? Як ми розуміємо, сприймаємо, що вкладаємо у зміст цього слова? І взагалі: чи ми хоч раз замислювалися над його суттю? Чи запитували себе: «У чому я вбачаю головний зміст щастя? Чи я щасливий, щаслива?»
У словнику Даля читаємо:
«Щастя – це благополуччя, земна благодать, бажання жити без горя, смутку, тривоги, спокій і задоволення взагалі, усе бажане, усе те, що заспокоює і задовольняє людину, за переконаннями, смаками і звичками її».
На перший погляд, складається враження, що ці та інші пояснення слова «щастя» дуже влучні, правдиві. Особливо такі, як «бажання жити без горя, смутку, тривоги; спокій, задоволення, відчуття безмежної радості» тощо. І все ж таки, чому я кажу: «на перший погляд»? Проблема виникає в тому, що такого благодатного стану ми не зможемо осягнути в цьому складному, суєтному світі, який, за словами святого апостола Івана, «весь у злі лежить», без віри в Бога, без Його всемогутньої допомоги і опіки. Це правда, що справжнє щастя, яке б повністю заспокоїло людське серце, у земному житті здобути неможливо. Ми повинні усвідомити, що всі так звані досягнення і здобутки, розкоші і розваги ніколи не зможуть задовольнити людину. Повірте, що стовідсотково правий був святий Августин, коли, зневірившись у своєму розумінні і сприйнятті земного щастя, розчарувавшись у тлінності й швидкоплинності людського життя, сказав слова, які стали найкращим окресленням правдивого щастя:
«Тільки в Тобі, Господи, заспокоїться моє серце».
До речі, так само вважав і наш український філософ Григорій Сковорода, який говорив, що щастя не в розкошах і багатстві, не в успіхах і славі(…), а лише в єдиному і всемогутньому Богові.
Часто, коли бачу, навіть спілкуюся з деякими, як їх називають практикуючими християнами, складається враження, що вони аж ніяк не є щасливими. Ці пригноблені буденною суєтою, житейськими клопотами люди, які повністю «заземлені» у світові, сімейні, особисті чи службові проблеми, навіть не думають про щастя. Вони, очевидно, навіть не знають, не розуміють, що завдяки правдивій вірі в Бога теж мають бути щасливими. І якщо це не так, тобто коли вони відвідують святі храми, беруть участь у Святих Літургіях, приймають Святі Тайни, отримують благословення, слухають чудові повчання апостолів, Святі Євангелія, проповіді священників, і далі не бачать Христового Світла, не відчувають духовної радості від цього Божого багатства, то ці бідні люди і справді є нещасливими, навіть нещасними.
Очевидно, саме для нас, прибитих важким тягарем нелегкого життя в сучасних умовах, наляканих епідемією коронавірусу і смертю багатьох людей, зранених війною, важкими хворобами та іншими бідами, пише святий апостол Павло ці слова:
«Я навчився бути задоволеним тим, що в мене є, умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках» (Флп 4, 11, 12).
На завершення, коротка притча. Один мудрець усе своє життя був щасливим, усмішка ніколи не сходила з його обличчя. Все його життя було наповнене ароматом свята! Навіть помираючи, він весело сміявся. Здавалося, ніби він насолоджувався наближенням смерті. Його учні сиділи поруч, і один запитав: «Чому ви смієтеся? Все своє життя ви сміялися, і ми всі не наважувалися запитати, як вам це вдається. І ось зараз, у свої останні хвилини, ви смієтеся! Що тут смішного?» Мудрець відповів: «Багато років тому я прийшов до свого Учителя молодим юнаком, сімнадцятирічним, але вже глибоко страждаючим. Йому тоді було сімдесят, і він усміхався й сміявся просто так, без будьякої вагомої причини.
Я запитав його: «Як вам це вдається?». Учитель відповів: «Всередині я вільний у своєму виборі. Просто це – мій вибір. Кожного ранку, коли відкриваю очі, запитую себе, що обрати сьогодні – насолоду чи страждання? І так виходить, що я обираю насолоду, адже це так природно».
