Господь подарує нам спокій, мудрість і силу
Я можу все в Ісусі Христі, який укріплює мене (Флп 4,13).
Очевидно, у кожного з вас, дорогі читачі, траплялися у житті випадки, коли, переживаючи якісь особисті, родинні чи службові труднощі, ви у відчаї вигукували: «Все, більше не можу! Не можу терпіти, переносити це. Не можу далі так жити!»
Чому так стається з нами? Що заважає жити нормально, спокійно, бути задоволеним усім, що випадає на нашому життєвому шляху? Чому ми такі стривожені, заклопотані, ображені на всіх і все? На владу, на політику, на колег по праці, на рідних, знайомих, на обставини… Я розумію, що перелічені проблеми є суттєвими, важливими для кожної людини. Вони заважають нам нормально жити, спокійно сприймати всі труднощі нинішнього часу, вибивають із колії, забирають сили та підривають довіру. Роздумуючи над цією темою, якось прочитав у журналі «Слово між нами» казкову історію під назвою «Маленький відважний паровозик Тілі». У ній розповідається про те, як синій дитячий паровозик, що перевозив іграшки, подолав гору, постійно повторюючи: «Я думаю, що зможу. Я думаю, що у мене це вийде». До речі, з цією історією співзвучний випадок, який трапився зі мною. Якось я відвідував одного хворого чоловіка, який, виконуючи будь-яку роботу, або навіть під час розмови постійно проказував цю оптимістичну й заспокійливу фразу: «Все буде добре. Все буде гарно, Господь не залишить нас!» Я спочатку подумав, що це елементарне самонавіювання, і запитав господаря про це. Цей, хоч і немічний, але сповнений життєвого оптимізму, душевної радості й бадьорості, чоловік відповів: «Ні, це не самонавіювання. Це молитва до Бога, і я вірю, що Господь вислухає мене, допоможе подолати усі життєві труднощі».
Саме в цьому місці вважаю за доцільне знову повернутися до фрази апостола Павла «Я все зможу в Ісусі Христі», яку я поставив на початку своїх роздумів. Розумію, що хтось із вас може сказати: «Орієнтуватися на ці слова святого апостола не так просто й легко». Так, звісно, я погоджуюся з такою думкою, однак погоджуюся, як мовиться, «в основному». Що це означає? Все пояснюється дуже просто. Не маючи правдивої віри в Господа нашого Ісуса Христа, не читаючи і не задумуючись над глибоким змістом Його Святих Євангелій, не практикуючи християнського життя, зокрема таких духовних засобів, як молитва, Свята Літургія, Святі Таїнства, особливо Покаяння, Євхаристія, ми не зможемо зрозуміти справжнього значення й оптимістичної сутності Павлового висловлювання.
З цього приводу хочу звернути увагу на деякі цікаві і важливі думки, висловлені у згадуваному журналі «Слово між нами». Там сказано про те, що коли у вас з’являється думка: «Це мені не вдасться, це мені не під силу», відповідайте: «Я все зможу в Ісусі Христі». Це справді не самонавіювання, а проголошення віри, яка бере свій початок у євангельських обітницях. Це підтвердження нашої довіри до Бога, Який дає нам у Христі сили для виконання Його волі. Звичайно, працюючи над собою, над своїм духовним удосконаленням, ми повинні придивлятися до себе, до свого внутрішнього «я». Якщо, скажімо, у нас з’явилася схильність до надмірної самовпевненості, навіть гордості за себе, за свої здібності, успіхи, досягнення, то маємо усвідомити: «Хто є головний у моєму житті – я чи Бог?». І просити в Господа, щоби дав нам дару смиренності й покори; щоби наслідувати святого Павла, який розумів, що його здібності й таланти і взагалі все, що він доброго робить у своєму житті, – від Бога. Якщо ж навпаки – нас часто охоплюють сумніви, неспокій, постійне невдоволення собою, страх перед різними викликами нинішнього часу, тоді в молитві слід просити Господа дару віри чи радше довіри до Нього. Що Спаситель нас не залишить напризволяще, бо й справді – ми все зможемо в Ісусі Христі, Який зміцнює нас. Особливо тоді, коли настають важкі моменти у житті, різні випробовування, невдачі, хвороби, терпіння. У таких випадках не забуваймо, що Христос переніс ще не такі страждання і навіть жахливу хресну смерть, тож Він знає і про наші, значно легші, ніж Його земні хрести. Ісус допомагає нам покірно й мужньо нести їх на нашу життєву Голготу.
Завершуючи роздуми над цією важливою темою, згадав деякі висловлювання видатних мислителів, які дуже повчально говорили про ці душевні проблеми: «Радо сприймайте все, що сталося… тому що це перший крок до подолання наслідків невдачі» (Вільям Джеймс, батько прикладної психології). «Справжній душевний спокій можуть відчути ті, хто здатний змиритися з найгіршим» (Лін Ютанг, китайський філософ, автор книги «Важливість життя»). А християнський професор Рейнольд Нібур написав ось таку коротеньку молитву: «Господи, даруй мені спокій, аби прийняти те, що я не можу змінити, мужність і силу, щоби змінити те, що можу, і мудрість, аби зрозуміти різницю».
