Секрет довголіття
За однією миттю зробленої фотографії – завжди загадка, а іноді довге і непросте життя. Мимоволі запитуєш себе: «Як складалися долі людей, зображених на фото?»
Героїня цієї розповіді – Голда Стефанія Володимирівна. 27 жовтня 2020 р. їй виповнилося 90. Коли нам розповідають про людину такого віку, то в уяві постає старенька жінка чи чоловік, що тихенько сидить собі десь у куточку своєї хати і в сумній зажурі… Такий стереотип, нав’язаний в наших думках, ніяк не можна пристосувати до нашої шанованої пані Стефи (так ми всі звикли її називати). У свої 90 років – це надзвичайно життєрадісна, енергійна, вражаюча своєю активністю жінка. Жодної Святої Літургії, що її молимося у нашому храмі Різдва Пресвятої Богородиці (с. Великий Глибочок Тернопільського району), і в будень, і у свята пані Стефа не оминає. І це – дійсно Служба Самому Богу зі щирою, натхненою молитвою та великою вірою. Саме тверда віра у Боже Слово веде цю жінку упродовж всього життя.
Ще з юних років вона стала сестрицею на парафії у с. Біла (Тернопільський район), звідки п. Стефа родом.
Після одруження перебралася у с. Великий Глибочок, де була також обрана в сестринство до нашої парафіяльної церкви.
Описуючи долю Стефанії Володимирівни, одночасно оповідаємо й історію нашої парафії, бо для неї – це другий дім. Не просте було життя у часи радянської влади. Нашу церкву, як і багато інших, було закрито у 60х роках ХХ ст. та перетворено на промисловий склад. Людям було дозволено відвідувати лише маленьку дерев’яну капличку на церковному подвір’ї, а відновлено Богослужіння тільки у 80х роках ХХ ст. Весь цей «період забуття» пані Стефа не залишала церкву на самоті. Саме стараннями цих відважних жінок нашого села завжди жевріла іскра надії і віри у відновлення нашої святині. Її любов до храму не передати словами. Кожного разу, коли люди заходили помолитися до каплички, їх зустрічала доглянута, охайно прибрана вишитими рушниками та квітами церковця. Прикрашені барвінковими та дубовими вінками церковні двері, впродовж довгих років підпілля милували око жителів нашого села.
Можливо ніхто і не здогадувався, що за цими неймовірно хоробрими жестами любові до Бога, до своєї Церкви стоїть тендітна пані Стефа.
Важко зараз собі уявити, наскільки це було небезпечно для життя, та надзвичайно велика і непохитна віра у Боже Слово дала силу пройти той час довгих та нелегких випробувань. І найбільша винагорода за це – відновлення нашої Церкви, нашої парафії. Великих зусиль потрібно було докласти, щоби повністю реставрувати духовне життя у нашому селі. Весь цей час відродження і до сьогодні пані Стефа була і є надійним і розумним порадником, доброю підтримкою для нашого пароха – отця Михайла Вінтонюка.
Сьогодні хочемо говорити словами Ісуса Христа: «О жінко, твоя віра велика, нехай буде як ти хочеш!» (Мт. 15.28) Наш народ багатий такими глибокими прикладами віри. Хоч якою важкою і безнадійною здавалася ситуація, люди горнулися до своєї Церкви. У цих незвичайних людських історіях ми знаходимо справжню силу, якою наділяє Господь Бог кожного із нас. Боже Слово діє вже, тут і тепер. Між нами живуть ті, хто спромігся посправжньому полюбити Бога. Наше завдання – не забути їхнього подвигу і продовжити справу їхнього життя.
Ще раз від імені церковної спільноти села Великий Глибочок вітаємо нашу ювілярку Голду Стефанію Володимирівну. Зичимо Вам міцного здоров’я, Божої опіки Вам і Вашій родині. А Ваша присутність у храмі та щира молитва нехай тішить нас ще довгі роки.
