Спробуйте згадати, коли ви вперше самостійно приготували собі їжу на обід? Коли вперше витратили самостійно зароблені гроші? Коли визначилися з тим, ким саме хотіли б стати в дорослому житті?
Чимало вмінь та навиків, які для дорослих здаються цілком очевидними, насправді, такими не є для дітей та підлітків.
Сучасні діти дорослішають швидше, так зараз прийнято вважати – більше можливостей, більше інформації змушують дітей ставити самостійними швидше. Однак може це лише ілюзія?
Експерти кажуть, що стрімкий технічний розвиток, без сумніву, пришвидшує чимало процесів, зокрема пізнання світу, однак є і «зворотна сторона медалі». Часто через значну зайнятість батьків діти залишаються сам на сам з собою, своїми проблемами, і хоча проводять багато часу на самоті, їм бракує справжньої самостійності, зокрема в аспекті прийняття рішень, відповідального ставлення до самого себе.
«Всі ми потребуємо спілкування, а для підлітків воно особливо важливе, – гаджети, соцмережі, онлайн-ігри частково замінили це спілкування, але потреба в ньому не зникла.
Тому діти стикають з нерозумінням, неприйняттям», – пояснює соціальний педагог Карітасу Тернопіль Ольга Аркуша.
«Мене не чують, не розуміють, зі мною не рахуються, я не цікавий однокласникам чи власним батькам», – це те що доводиться Ользі Аркуші чути від дітей, які приходять до Карітасу, і саме тут вони отримують таку потрібну підтримку і розуміння.
«Дітям справді важливо чути «я в тебе вірю, ти маєш талант, ти маєш сильні сторони, їх просто потрібно правильно знайти та розкрити», – додає фахівчиня.
Серед основних проблем в розвитку самостійності експерти називають брак якісної комунікації, діти часто не вміють себе презентувати, якісно висловити та аргументувати власну позицію і стають такими собі «заручниками системи», де рішення приймають за них.
Так, для прикладу, сучасна система освіти, на жаль, просто не передбачає комплексної профорієнтації, цей вибір – відповідальність дітей та їх батьків.
За словами фахівців, діти часто відчувають значний тиск з боку батьків, вчителів, суспільства в цілому. Зокрема у питаннях, що стосуються вибору майбутньої професії.
Однак для того, щоб зрозуміти «ким ти хочеш стати?» потрібно спочатку дізнатися, ким ти є, що ти можеш, що вдається найкраще, і лише потім розглядати «пропозиції», а тоді зіставляти власні можливості і потреби ринку праці.
Саме такий підхід до профорієнтації практикують в Карітасі й він дає можливість свідомо прийняти рішення, без зайвого тиску з боку батьків, які намагаються реалізувати себе через дітей або, навпаки, вважають ту чи іншу професію неприбутковою або не престижною.
Лише вибір, ґрунтований на розумінні власних бажань та вмінь, допоможе в майбутньому уникнути даремної втрати часу та ресурсів.
Уміння структурувати власні бажання та можливості, зіставити надходження і видатки, а також готовність нести відповідальність за свої дії – це і є дорослішання в найкращому сенсі.
На думку Ольги Аркуші, те що легко дається, не може бути належно оцінено, лише коли ти за щось заплатив, ти розумієш цінність.
Як приклад, експертка наводить спільне планування відпустки: «Для того, щоб ми могли поїхати в подорож, я маю працювати, ти маєш ходити в школу, це частина нашої домовленості, яка дасть нам можливість відпочити».
За її словами, принцип «сусідські діти мають все, чим моя дитина гірша», на жаль, абсолютно деструктивний, бо веде до банального знецінення.
Розподіл обов’язків навіть на найпримітивнішому рівні працює, він дозволяє дитині відчути себе співучасником сімейного бюджету та планів. Саме вони навчають самостійності та сприяють гармонійному дорослішанню.
Без сумніву для батьків це значний виклик, суспільний тиск, «інші діти мають, то невже мої не заслужили», але тут це теж відповідальність батьків.
Крім того, на сьогодні матеріальні блага часто стають способом «відкупитись» – і замість того, щоб справді якісно провести з дитиною час, батьки відправляють її в ігрову кімнату, кіно чи на змагання з комп’ютерних ігор. Бо ж ніби і «вклав» в дитину, але це не те, що їй насправді потрібно і довготривалі наслідки теж будуть відповідні.
«Я не пропагую аскетизм чи систему виховання, в якій дитина повинна сама все здобувати самостійно, – застерігає Ольга Аркуша.
Матеріальні речі теж важливі, але це має бути дозовано, не все дозволено, і не все заборонено. Дійсно потрібно чути дитину, спілкуватись і розуміти, що саме зараз найбільш важливо і потрібно».
Дорослішання та становлення самостійності, без сумніву, природній процес, проте для того, щоб він був максимально гармонійним, експерти радять батькам максимально спілкуватися з дітьми, делегувати їм відповідальність та довіряти в питаннях, які звикли «брати на себе».
Якщо, попри все, слухати дітей про речі, які їм дійсно цікаві, дозволяти аргументувати свою позицію, залучати їх до планування сімейного бюджету та планів на майбутнє, пропонувати принаймні інколи, самостійно робити покупки, готувати їжу та вирішувати яким чином має виглядати спільний відпочинок, нагадувати, що вони талановиті, і завжди отримають необхідну любов та підтримку, то така комунікація дасть чудові результати.
Одарка Бордун
