З відкритим серцем та любов’ю
Життєве покликання кожної окремої людини – річ незбагненна і неповторна. Кожен мріє про щось велике і величне. Однак на перехрестях долі буває по-різному. Одні осягають омріяне, інші перебувають у вічному пошуку себе, а ще хтось широко відкриває своє серце, аби огорнути своїми дарами та любов’ю тих, кого Господь посилає на життєвому шляху. Саме непересічну долю Всевишній дарував тернополянці Олені Волошин-Громяк, відкривши її серце до співучасті у Христовому священстві і покликав разом з отцем Тарасом сповнювати духовну місію на Шумщину.
ДОЛЮ ВИМОЛИЛА БАБУСЯ
Їмость Олена – тернополянка, хоча в дитинстві і юності чимало часу проводила у бабусі з дідусем на Теребовлянщині, звідки походять її батьки. З ностальгією і теплотою добродійка згадує про безтурботний час, особливу опіку бабусі, яка огортала її любов’ю та молитвою і прищеплювала віру у Всевишнього, беручи дитину до храму. Якось у розмові вона призналася, що щоденно молиться за її щасливу долю, «і може Господь дасть, що ти будеш дружиною священника…». Хоча бабуся вже у засвітах, та приклад її життя, жива віра є життєвим дороговказом для їмості Олени, яка також дякує за приклад життя християнської родини своїм батькам, активним парафіянам з моменту освячення хреста на парафії Святого апостола Петра отців-францисканців. Дівчина брала активну участь у житті парафії, належала до молодіжних спільнот, свого часу була керівницею парафіяльної організації «Квіти Святого Франциска».
Після закінчення школи у коледжі навчалася за спеціальністю «Соціальний працівник», згодом продовжила навчання у Тернопільському національному педагогічному університеті.
«Мене зацікавив предмет психології, з яким пов’язала подальше життя. Після закінчення університету працювала в дитячому садочку. Там проводила заняття катехизму, оскільки ще додатково закінчила катехитичні курси. А після того, як нас призначили на парафію і підросла донечка Софійка, працювала у місцевому ліцеї психологам. Згодом очолила Інклюзивно-ресурсний центр у Шумську.
«Щодо захоплень, то мені дуже подобається подорожувати. У нас є традиція щоденно перед сном, незважаючи на пору року, гуляти на свіжому повітрі. На Шумщині мальовнича природа, є чудовий парк. Люблю читати духовну літературу, також збагачуюся фахово. Раніше було більше вільного часу, то вишивала, тепер левову частку займає робота і праця на парафії».
СВОЇ СЕРЕД «ЧУЖИХ»
Особливість молодих священничих подруж у тому, що вони самостійно не можуть обрати місце служіння, а отже і проживання. Священників єпископ скеровує туди, де є найбільша потреба. Так і в Громяків після єрейських свячень Тараса розпочався період здогадів про те, на яку парафію призначать. Молоді подруги ревно молилися у цьому намірі. «Призначення у Шумськ викликало у мене подвійне відчуття: з одного боку, радість, пов’язану з місцем служіння, а з іншого – хвилювання перед невідомістю. Проте це тривало недовго, бо усвідомлювала, що на все воля Божа».
А привела вона молодого душпастиря з дружиною у містечко Шумськ. Священничій родині разом з парафіяльною спільнотою доводиться здобувати і підтримувати авторитет УГКЦ, бо це єдина греко-католицька парафія у районі. «Територія, де ми служимо, – багатоконфесійна, окрім традиційних християнських церков є ще сім нетрадиційних релігійних організацій. А до найближчої парафії УГКЦ – 40 км, тому намагаємося доносити віру в живого Бога і прагнемо, щоби наша християнська спільнота була місцем зустрічі з живим Христом».
А щодо історії, то з ініціативи вірних УГКЦ у вересні 2002 року зареєстровано парафію Святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, а вже у листопаді 2003 року завдяки жертводавцям зведено дерев’яний храм, освячений владикою Михаїлом Сабригою. Згодом збудували дзвіницю і встановили дзвони. 14 жовтня 2014 року адміністратором парафії призначено отця Тараса Громяка. При парафії проводиться катехизація дітей та молоді, їмость Олена очолює спільноту «Матері в молитві», разом із семінаристами Тернопільської семінарії проводять «Веселі канікули з Богом», інші заходи для молоді та парафіян.
З ВІДКРИТИМ СЕРЦЕМ І ЛЮБОВ’Ю
Очевидно, не випадково добродійка Олена здобула відповідний фах, а отець отримав призначення у Шумськ, бо тут вона змогла повністю розкрити свій талант і дарувати милосердя та любов особливим дітям. Адже у вересні 2018 року пані Олена очолила Інклюзивно-ресурсний центр. «Специфіка його роботи у тому, що ми працюємо з дітками з особливими потребами, проводимо комплексну оцінку та визначаємо освітні потреби, її особливості, а також підбираємо освітню програму, за якою вони можуть навчатися в дитсадочку чи школі. Також надаємо методичну допомогу фахівцям, педагогам і безпосередньо працюємо з батьками. Про свою роботу можу сказати, що це місце, де я себе реалізовую. На роботу йду як на свято, це моє покликання».
У центрі безнастанно намагаються урізноманітнити роботу – проводять круглі столи, тренінги з батьками. Намагаються залучити цих діток до суспільного життя, організовують для них різні вечори, розважальні та пізнавальні програми.
Наприкінці минулого року тут втілили гарну традицію, запозичену у тернопільських парафій – акцію «Лист до Святого Миколая» і вперше провели її у Шумську. Листів, які написали діти з особливими потребами було 25. Кожен із них був незвичайним, оскільки не всі з них можуть писати, дехто малював, комусь допомагали батьки. Ялинку з тими посланнями встановили в адмінбудинку і кожна людина з добрим та щирим серцем могла його взяти і втілити дитяче бажання, «Я з моєю командою, а нас п’ятеро співробітників, 18 грудня одягнули костюми казкових героїв і відвідали у домівках цих дітей, роздаючи їм подарунки. Словами не можу передати їхнього здивування, які у них були щасливі очі. Емоції переповнювала і нас, бо завдяки добродіям ми могли створити маленьке свято особливим діткам.
Щодо харитативної діяльності, то, напевно, моя робота спонукає також займатися невеличкою благодійністю. Шукаю людей, які можуть коштами допомогти нашим діткам, або батькам, чиї діти потребують допомоги. Для цього пишемо пости у соцмережах і часто люди доброї волі відгукується.
Я роблю усе для того, щоби наш центр розвивався, надавав кваліфіковану допомогу, тому разом зі співпрацівниками вдосконалюємося, відвідуємо різні курси, тренінги, бо специфіка нашої роботи вимагає індивідуального підходу до кожної дитини».
Нині організатори центру мріють про інклюзивний майданчик під відкритим небом, де б з дітками могли займатися на вулиці. Віриться, що в найближчому часі мрія обов’язково здійсниться.
КУЛІНАРНІ ВАРІАЦІЇ
Священниче подружжя Громяків, отримавши призначення на Шумську парафію, намагається зберігати і поширювати традиції, які почерпнуло у своїх родинах. Разом з тим не цураються вкраплювати у них щось нове. Їмость Олена каже, що любить готувати свіжі салати, наприклад з міксу зелені, карамелізованої груші і сиру, все це присмачує соусом на основі олії, гірчиці, меду то соку лайма та щедро посипає горішками.
Особливе свято у родині, коли на кухні орудує отець Тарас, який добре знається у кулінарії. Його коронною стравою є торт «Пані Валевська», котрий він готує з нагоди особливо великих свят.
А улюбленим смаколиком родини, рецептом, яким ділиться пані Олена, є шоколадний фондан. Власне його добродійку навчила готувати кума – хрещена мама дочки Софійки, яка живе в Італії. Для приготування смаколика потрібно 200 г чорного шоколаду, 125 г масла 50-60 г цукру. Ці інгредієнти потрібно розтопити на водяній бані, тоді масу остудити до кімнатної температури і додати три яйця (поступово). Усе гарно вимішати, додати 50 г муки і аромат рому або ваніліну. Форму для випікання кексів змастити маслом і щедро посипати порошком какао. Викласти шоколадну масу і випікати в попередньо розігрітій духовці при температурі 180 градусів С 10-12 хв до утворення скоринки. Фондан дуже смакує з морозивом. Особливість смаколика в тому, коли його розрізати, то витікає гарячий шоколад. Тому поєднання гарячого шоколаду з морозивом надзвичайне. Приготуйте цю смакоту, яка стане улюбленим десертом вашої родини.
