У її творах присутнє невидиме сяйво Божої любові до світу

Розповідає  соціальна працівниця благодійного фонду «Світ дітей», який діє за підтримки Міжнародної канадської організації Челіс, Оксана Івашків:

– Кілька років тому благодійний фонд почав опікуватися Діаночкою, надаючи їй посильну допомогу. А сьогодні вже й сама Діаночка є допомогою і підтримкою, прикладом сильної віри і незламності духу для благодійного фонду. Коли Господь посилає людині випробування, багато хто занепадає духом, озлоблюється на весь світ, іноді навіть вимагає у Бога якісь пояснення. І лише вибрані – сильнішають духом і вірою, а їхні серця сповненні неймовірною любов’ю  і милосердям. Такою вибраною є і наша Діана. Випробування не зламали її. Вона – працелюбна, світла із відкритим серцем і глибокою душею. Дуже важко мріяти, коли ти обтяжений важкою хворобою. Але Діаночка відважилась мріяти! Попри всі болі і страждання, пов’язані  із хворобою, дівчина дивиться на світ щиро і з надією, розкриває свою душу і переживання на аркуші паперу.

Діана  пише свою першу повість «Червоні троянди кохання», а її маленька мрія була – побачити свою повість надрукованою. На Свято Миколая вона здійснилася. Це надихнуло ще більше і вже через рік до друку наступної повісті «Мерехтливий вогник дружби» долучилися діти, які взяли участь у художньому оформленні книжки. Ці книги стали найціннішим подарунком для Діани. І хай вони не надруковані в якомусь відомому видавництві, але створені з любов’ю  і найщирішими намірами. Часто називаю Діану Дюймовочкою. Але ця схожість родиктована не її маленьким зростом, а характером і душевним наповненням. Діана, як і Дюймовочка, – працелюбна, добра, світла, щира і мила. Казкова героїня своєю добротою і піснями рятувала і оточуючих, і себе. Діана своїми творами проливає ніжне сяйво у буденному житті і зачіпає серця оточуючих своєю ласкою, любов’ю  та вірою у краще майбутнє.

Зараз  у Діани є мрія – спеціальна комп’ютерна  діопрограма, яка дозволить не відчувати фізичних обмежень і стимулюватиме у її самореалізації.

Діана Стефанів

ЛЕЛЕКА

Лелеко, лелеко, куди ж ти літав?

В  яких краєвидах ти вже побував?

Що  бачив, що чув? Ти мені розкажи,

де  в світі найбільше земної краси?

Де  є ще такі ось степи та поля,

як  наша казкова, чудова земля?

Зелені  ліси та пахучі луги,

кручі, рівнини й квітучі сади…

Полонини, трембіти і бистрі річки,

туманні  долини й круті береги.

Кришталеві  озера й грайливі струмки,

гори  Карпати, Дніпро і ставки.

Де  ще в лузі зеленім калина росте,

у  пишній сукенці, коли зацвіте?

Немов  наречена в весільнім вбранні,

стоїть  білосніжна, сміється весні!

Чи  біля калини, десь б’є джерельце,

хлюпоче  вода, течія вдаль несе?

Омиває  усе на своєму шляху

та  лагідно пісню дзюркоче свою.

Ця  пісня безмежна, немає кінця,

і  лине вона в саме небуття.

Весела  мелодія ніжно бринить

і  в небо злітає до райських пташок!

Лелеченько, любий, скажи-но мені,

де  є ще такі дива чарівні?!

Всміхнувся  лелека, змахнувши крилом,

на  обрії глянув, що ген за селом.

«Багато я бачив краси в чужині,

там  квіти не пахнуть, як тут, навесні.

Цей  пролісок перший, веселка, роса,

в  якій відбивається вся ця краса.

Як  у верби відкриваються диво-бруньки,

лиш  тоді відчуваю я подих весни.

Квіточку  кожну, що сходить з землі,

десь  в чужині так бракує мені».

Оживає  природа, навкруги все привітне,

кожна  рослинка серцю так рідна.

Природу  любіть, не руйнуйте її,

країна  найкраща – своя на землі.

Лиш  про шану й любов,

хай  вам серце говорить,

бо  створіння Господнє

ніхто  не повторить! ”

І, вдихнувши повітря на повнії груди,

понісся  лелека з добром поміж люди.

МАТУСЯ

Матусенько  мила, єдина моя,

Сьогодні  скажу тобі щиро і я,

Як  сильно тебе я рідненька люблю,

За  ласку безмежну і ніжність твою.

За  теплі обійми, чудові такі,

Які  ти щоранку даруєш мені,

За  твої цілунки, усмішки ясні,

За  те, що ти є у моєму житті.

За  віру у мене, підтримку, любов,

Я  дякую ненько тобі знову і знов,

За  те, що ти поруч зі мною завжди,

У  затишку я і не знаю біди.

У  світі та в серці ти в мене одна,

Матусю  найкраща, моя дорога,

Дай  Боже здоров’я, терпіння тобі,

Великого  щастя у цьому житті.

Нехай  усе добре у тебе буде,

А  біль хай та смуток назавжди мине,

За  все, що для мене робиш ти ненько,

Я  Богу молюсь і вклоняюсь низенько!

Подарунок Святому  Миколаю

Миколай  по світу ходить,

подарунки  всім розносить,

і  радіє дітвора –

та  вигукує “ура”.

“Коли чемні були ви,

тому  я усім, завжди,

в  час негоди чи біди

допоможу  та прийду

і  дарунки принесу”

“Щиро вдячні ми тобі

за  даруночки смачні,

та  лише бажаєм ми,

щоб  всі в злагоді жили,

щоб  скінчилася війна

і  любов в нас ожила,

та  усі щоб жили в мирі

в  нашій славній Україні!”